День Незалежності Польщі (Narodowe Święto Niepodległości) святкується щороку, 11 листопада, в пам’ять про річницю відновлення незалежності після 123 років перебування під владою Росії, Прусії та Австрії. Це, поряд із Днем конституції, одне з найвагоміших державних свят.
Що ж насправді сталось цього дня? І чому саме 11 листопада визнано святковим днем? Саме 11 листопада 1918 року було підписано Комп’єнське перемир’я, договір що завершував воєнні дії поміж країнами-учасниками Антанти та Німеччиною. Власне цей договір ознаменував закінчення Першої світової війни, в результаті чого змінились не лише кордони деяких держав, а й їхні форми правління. Знаменним цей день був і для Польщі. Адже саме 11 листопада Юзеф Пілсудський, отримав від Регентської ради (органу, що мав замінити короля) повноту військової влади. У той же день вдалось домовитись про виведення німецьких окупаційних військ з польських теренів і роззброєння німецього гарнізону в Варшаві.
У такий спосіб Польщі вдалось відновити втрачену ще наприкінці XVIIІ ст незалежність. Державне формування отримало назву Польської Республіки, або ж Другої Речі Посполитої, що підкреслювало тяглість історії та успадкування традицій шляхетської Речі Посполитої. Друга Річ Посполита проіснувала до 1939 року.
Перші урочистості з нагоди відновлення незалежності відбулись в Другій Речі Посполитій вже у 1920 році. Впродовж тривалого часу святкування мали виключно військовий, але наздвичайно урочистий характер. Відбувались військові паради, які приймав сам маршал Юзеф Пілсудський. Статус національного це свято отримало лишень у 1937 році, і вже на той час мало настільки глибокі коріння, що потаємно святкувалось навіть під час німецької окупації. Після 1945 року уряд Польської соцілістичної республіки це свято скасував, встановивши натомість Національне свято відродження Польщі. Сучасний статус та масштаб свято отримало після 1989 року. У цей день, як і раніше відбувються військові паради, відвідання знакових для польської історії місць, покладання квітів до могил повстанців, а також урочиста зміна варти і покладання квітів до Могили невідомого солдата в Варшаві.
Ідея Могили невідомого солдата як такої зародилась у Франції після Верденської битви. Перший такий меморіал з’явився відтак в Парижі у 1920 році, як пам’ять про солдатів, загиблих під час Першої світової війни. Думка про необхідність створення Могили невідомого солдата з’явилась невдовзі і в Польщі.
Вже у 1923 році на доручення президента Польщі Станіслава Войцеховського було створено Тимчасовий комітет, який і мав подбати про будівництво меморіалу в Варшаві. Вже у 1924 році перед пам’ятником Юзефу Понятовському, що розташовувався на Саській площі перед будівлею Генерального штабу польського війська, з’явилась пам’ятна плита із написом: “Тут спочивають останки невідомого солдата”. І тому, коли постало питання про остаточне розташування меморіалу, вибір впав саме на Саську площу. Комітет визначив 15 місць, де загинуло набільше польських солдатів. Після голосування Комісія вирішила перенести останки незнаного солдата із Меморіалу львівських Орлят. Урочисте поховання останків невідомого солдата в Варшаві відбулось 2 листопада 1925 року, в День задушний.
У 1944 року німецькі окупаційні війська висадили в повітря всю споруду Саського палацу. Вціліла лишень частина колонади над меморіалом. Ця колонада, дещо змінена і відновлена існує над пам’ятником і до наших днів.
Сьогодні – це місце особливої пам’яті та поваги.
автор: Данута Наугольник